Додатки до системи уроків із теми: М.В. Гоголь. Повість «Тарас Бульба»

Додатки
до системи уроків
із теми: м. в. гоголь. повість «тарас бульба»

Дидактичний матеріал до вивчення творчості
Миколи Гоголя

...мое сердце всегда останется привязанным к священным местам родины...
Гоголь - до матері
Своєю творчістю Гоголь звів той золотий міст духовності який єднає культури двох братніх народів – російського і  українського, що усвідомлюють свою спільність з культурою всього людства...
Олесь Гончар

Он родился и созрел на украинской земле.
Я не знаю в нашей прозе более русского списателя, чем Николай Васильевич Гоголь.
Я не знаю в нашей прозе  более человечного писа­теля, чем Гоголь.
Я не знаю в нашей прозе более совестливого писа­теля, чем Гоголь.
Порой мне кажется, что именно из Гоголя роди­лись Пушкин и Некрасов, Толстой и Достоевский, Лєсков и Чехов, Тургенев и Горький.
Во всех них есть Гоголь, как и в Гоголе есть все они.
Гоголь - это чудо и загадка русского таланта.
Гоголь -это чудо и загадка русской души.
И это чудо родилось и созрело на Полтавщине, на украинской земле.
И потому так велико значение Гоголя для украинской литературы.
Она ведь тоже во многом вышла из Гоголя.
Сергей Баруздин

 Картка № 1
 Поет життя народного
Микола Васильович Гоголь належить до видатних майстрів слова.
Письменник народився 1 квітня 1809року у Великих Сорочинцях на Полтавщині За зовнішністю хлопчик був схожий на батька — той же гострий
ніс, ті ж очі, тільки більше в обличчі материнської м'якості.
Удома йому було хороше. Подовгу любив поратися коло дерев, готував різні страви, міг розмалю­вати стіни фресками, умів дещо пошити.
Батьки були дрібними провінційними поміщика­ми. Вони мали господарство, понад тисячу десятин землі та понад чотириста кріпаків. Але це були освічені люди. Батько Гоголя — Василь Афанасійович (1777 — 1825) — мав домашню бібліотеку, складав вірші та комедії, захоплювався театром.
Мати — Марія Іванівна (1791 —1868) — знала французьку та німецьку мови, навчалася музики, ве­ла господарство та виховувала дітей — донечок Марію, Ганну, Єлизавету, Ольгу та синочка Нікошу (Миколу Гоголя), а молодший Іван помер у 9років.
Дитинство було пронизане живою пам'яттю, піснями, легендами і переказами про народну героїку минулого. Тому з п’яти років майбутній письменник писав вірші.
Навчався Гоголь у Ніжинській гімназії. Встигав з усіх предметів досить добре, просто він не вражав блиском таланту, доладністю мови, легкістю поведінки. У незнайомому середовищі тримався тихо й скромно. Єдине поприще, де він міг би досягти вели­ких висот, — це театр, яким Микола захоплювався з 15-ти років, малював декорації і грав характерні ролі з великим успіхом. Пізніше навіть зробив невда­лу спробу поступити в актори.
У1829 році Гоголь приїжджає до Петербурга. І тут для нього величезного значення набуває знайом­ство з Пушкіним. Під впливом відомого російського поета осягає суперечності тодішньої дійсності, непримиренне ставлення до кріпацтва.
На талант Миколи Васильовича звернули увагу після надрукування книг «Вечори на хуторі біля Диканьки» і «Миргород», в які ввійшли декілька повістей. У цих збірках письменник майстерно відо­бразив українську культуру, народний побут, фоль­клор (пісні, приказки, костюми, обряди, вірування).
У «Ревізорі» і «Мертвих душах» осміяв шахрай­ство і деспотизм панів.
Усе життя Гоголь прагнув служити добру, І сьогодні своїм караючим сміхом він спопеляє світ омертвілих душ, утверджуючи ідеали життя на землі.

Картка № 2
Запитання і завдання:  
1. Що єднає Миколу Васильовича Гоголя з Україною?
2.Яку роль відіграли батьки в житті майбутнього письменника?
3.Який вплив на творчість М.Гоголя мав О.С. Пушкін?
4. Назвіть відомі твори письменника. Чому вони мали успіх у читачів?
5. Перекажіть зміст статті.
6.Складіть простий план відповіді.

Картка-інформатор для допитливих № 3
Літературне краєзнавство
Микола Васильович Гоголь в Україні та Золото­ноші
Микола Васильович Гоголь народився на Полтав­щині Кожний куточок Полтави пам'ятає цього відомого російського письменника. Серед зелені дерев заховався пам'ятник М.В. Гоголю. У 1936 раці в місті було відкрито музично-драматичний театр імені М.В. Гоголя.
У селі Гоголєво діє музей письменника. Щороку відбувається Сорочинський ярмарок.
Духом української народної творчості проникнута збірка «Вечори на хуторі біля Диканьки». В ній широко використані елементи міфології українського народу. Поруч із людьми діють відьми, русалки, чарівники, чорти. У«Вечорах» відображені головні слов’янські свята (зими — святки з колядками, літа — ніч на Івана Купала). Гоголь використовує українські  прислів’я та приказки, уривки з українських народних пісень, казок.
 Тарас Шевченко дуже високо цінував його творчість. Написав вірш «Гоголю». Йому нале­жать слова: «Перед Гоголем слід благоговіти як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і найніжнішою любов'ю до людей». Твори М.Гоголя перекладали І. Франко, Л. Українка, М. Рильський та ін. Переробляли для театру М. Кропивницький та М. Старицький.
Взимку 1848 —1849 років Гоголь виїхав до Оде­си. З Одеси він гадав вибратися до Греції або Кон­стантинополя. Читав по дорозі молитовник на новогрецькій мові. Час від Часу відривався від книжки і виглядав у віконце..
Був погожий сонячний ранок. Коні переходили в рись. Минув село Пальмиру.
Гоголь прилип до шибки: Золотоноша! З гори во­на виднілась, мов на долоні.
Про Золотоношу Гоголь чув ще хлопчиком. Що­разу, коли це поетичне слово потрапляло на очі чи у вуха, багата уява письменника відразу малювала таємничі картини, осяяні золотим відблиском... І тепер побачивши перші солом'яні хатки Золото­ноші, письменник стрепенувся, його бурхлива фан­тазія перенеслась у глибочінь століть, силкуючись відгадати походження назви міста.
Золотоноша зустріла Гоголя прогнилими огорожами із соняшника та лози… Карета зупинилася на головній Переяславо-Кременчуцькій вулиці. Даремно письменник вдивлявся у панораму міста - ніщо не заблищало, мов золото, ніщо не засяяло. «Не все те золото, що блищить», — роздумував по-філософськи.
Коли, відчинивши дверці карети, ступив на золо­тоніську землю, перехожі, уповільнивши крок, — зиркали на кумедного пана з чудернацькою шевелю­рою, предовгим носом, що врізувався в чепурні вусики, і неспокійними очима, які за професійною звичкою фотографували погляд повітового містечка.
Цікаві міщани, особливо хлопчики, спинялися і ловили кожен рух незнайомця. Та Микола Васильович не звертав на них ніякісінької уваги.
Після відпочинку і обіду в центрі Золотоноші стара, запорошена карета взяла напрямок на пере­праву...      (За М. Пономаренко)

Картка-інформатор для допитливих № 4
Старий Симон—«своя людина» в Ніжині
Кріпакам не дозволялося навчатися в школі. Щодо дворян, то вони посилали своїх дітей в навчальні заклади лише у випадку необхідності. Маленького дворянина гляділа няня з кріпачок, її заміняв дядько, який скрізь його супроводжував, потім наставала пора — «німця», за ним — «француза», аж поки йому не наймали вчителів або не віддавали в приватний пансіон, де готували до відповідних станових вищих шкіл.
У Пушкіна була няня Орина Родіонівна, яка допо­магала пізнати красу, силу, образність російської мови..        
У Гоголів була няня Ганна, яку діти дуже любили, був і відданий дядько, кухар Симон, а  на більше у батька можливостей не стало.
У повісті В. Авенаріуса «Гоголь-гімназист», читаємо: «Симон был специальным дядькой Гоголя... Старик Симон, состоявший до тех пор дворовым поваром в Васильевке, попал в Нежин дядькой к своему панычу. Вначале, когда дичок-паныч сильно тосковал ещё по родному дому и, ложась спать, всякий раз, бывало, заливался слезами, Симон целые но­чи напролет просиживал на табурете у изголовья безутеишого, но обькновенно достигал своей цели только при помощи припасенной на всякий случай «бонбошки».. Симон, это единственное наличное звено, связывавшее с родительским домом, был ему по-прежнему «свой человек», которому без оглядки можно било доверять самые конфиденциальные поручения.
— Что треба, панычу? — недовольным тоном спросил Симон. — Знать все бонбошки опять вышли? Денег у меня ни гроша уже не осталось, - лучше не проси.   
— В одном кармане сочельник, в другом чистый понедельник? Старая, брат, песня! — сказал паныч, отмахиваясь своим бумажным свертком. — Дело теперь не в бонбошках, а вот в чём: достань-ка аршин и смерь мне сию штуку.
… Старик наколол топором из доски четыре бруска и, обтесав их, вымеривал аршином каждый брусок, а потом прилаживать один к другому. На полу около него стоял ящик с гвоздями и разными принадлежностями.
- Ты чего это,Симон, рамку для паныча масте­ришь? — спросил Данилевский. — Не по твоей, небось, поварской масти?
Симон исподлобья сумрачно покосился на вопрошающего, обтёр рукавом пот, выступивший на лбу от непривычной работы, и забрюзжал в ответ:
- Смастеришь тут? Ступай, батюшка, сту­пай, еще простуду схватишь: сени-то ведь не топлены».

Картка № 5
Микола Васильович Гоголь
«Чи знаєте ви українську ніч?»
Чудовим зразком описової прози є пейзажна картина української ночі, яку знаходимо в главі «Голо­ва» повісті «Травнева ніч, або Утоплена». Чарівна природа викликає піднесений святковий настрій.
Цей опис вимагає м’якого, задушевного тону, сповненого почуттям зачарування. Читати його треба повільно, плавно, так неначе ви не читаєте, а залюбки розповідаєте про те, що бачили; що милувало ваш зір, що тепер немовби знаходиться перед вашими очима.
Відтінку замилування картиною природи вимагає і уривок з повісті «Страшна помста» («Чуден Днепр при тихой погоде»). А це почуття  треба відтворити не настирливо, а тактовно. В окремих місцях воно майже зовсім затухає, в інших більш відчутне. В одних має відтінок величі, а в інших — легкої добродушної іронії. Але в жодному випадку тут не може бути слащавості.
                                                                                           (За Б. Буяльським)

Картка № 6
Микола Васильович Гоголь «Чи знаєте ви українську ніч?»
Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Пригляньтесь до неї: з  середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розширилось іще безмежніш. Горить і дише воно. Земля вся в срібному світлі, а дивне повітря віє і теплом , і прохолодою, і дише млостю, розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівлива ніч! Нерухомо, натхненно стали гаї, виповнені темрявою, і кинули велетенську тінь од себе. Тихі та спокійні ці стави; холод і морок вод їх похмуро оточений темно-зеленими стінами садів. Незаймані  гущавини черешень та черемхи боязко простягли своє коріння і шепочуть іноді листям, немов сердячись та гніваючись, коли прекрасний зальотчик - нічний вітер, закравшись, зненацька, цілує їх. Увесь ландшафт спить. А вгорі все дише, все чудове, все урочисте. А на душі й безмежно, і дивно, і рої срібних видінь зграйно виникають у її глибині. Божественна ніч! Чарівлива ніч! І раптом усе ожило: і гаї, і стави, і степи. Котиться величний грім українського солов'я, і здається, що й місяць заслухався його посеред неба... як зачароване, дрімає на пагорбі село. Ще біліше, ще краще блищать проти місяця гурти хат; ще сліпучіше вирізуються з темряви низькі їх стіни. Пісні замовкли. Скрізь тихо.
Переклад М. Рильського.
Знаете ли вы украинскую ночь? О, ви не знаєте украинской ночи! Всмотритесь в нее. С середины не­ба глядит месяц. Необъятный небесный свод раздался, раздвинулся еще необъятнее. Горит и дышит он. Земля вся в серебряном свете, и чудный воздух и прохладно-душен, и полон неги. И движет океан благоуханний.. Божественная ночь! Очаровательная ночь! Недвижно, вдохновенно стали леса, полные мрака, и кинули огромную тень от себя. Тихи и покойны эти пруды; холод мрак в темно-зеленые стены садов. Девственные чаши черемух и черешен пугливо протятули свои корни в ключевой холод и изредка лепечут листьями, будто сердясь и негодуя, когда прекрасний ветреник — ночной ветер,, подкравшись, мгновенно, целует их. Весь ландшафт спит. А вверху все дишит, все дивно, все торжественно. А на душе и необъятно, чудно, и толпы серебряных видений стройно возникают в её глубине. Божественная ночь! Очаровательная ночь! И вдруг все ожило: и леса, и пруды, и степи. Сыплется величественный гром украинского солов’я, и чудится, что месяц заслушался его посреди неба... Как очарованное, дремлет на возвышении село. Ещё белее, ещё лучше блестят  при месяце толпы хат; ещё ослепительнее вырезываются из мрака низкие их стены. Песни умолкли. Все тихо.
Н. Гоголь
Картка-інформатор№7  
Виразне читання         
Читання прози
Дехто вважає, що вірш читати легше, аніж прозу, тому що: а) ритм допомагає визначити наголоси в словах, б) віршований рядок легше охопити словом, в)ритмічні  паузи в кінці попереднього рядка дають час проглянути очима наступний рядок, перш ніж його читати, г) вірш легше запам’ятовується.
Та це іще зовсім не означає, що прозу справді читати легше, аніж поезію. Усяка буває поезія, і усяка - проза. Кожен жанр має свої особливості і вимагає тих чи інших творчих зусиль від виконавця.
Само собою зрозуміло,         що перш ніж начитувати текст, готуючись до декламації, необхідно збагнути його ідейний зміст. Треба мати чітку уяву про епоху, яку зображено в творі, про ідейну позицію ав­тора, його симпатії та антипатії, про те, як погля­ди автора, його ставлення до явищ, подій та різних категорій людей викристалізувались у творі.
Треба внутрішнім зором своїм бачити змальова­ну автором картину в усіх її деталях. Якщо вона описана докладно, досить лише вдумливо проаналізу­вати текст; якщо вона схоплена скупими штриха­ми, її треба домалювати в своїй уяві, нафантазува­ти картину.
Необхідно врахувати, від кого іде розповідь: від автора чи від когось із героїв. Декламаторові дово­диться вживатися в роль тієї особи, від якої він чи­тає; це дає змогу краще відтворити почуття, на­строї, але це ніяк не означає, що треба грати роль автора чи героя, що треба перевтілитися в них; сценічна гра в читанні прози може викликати у слу­хача відчуття неприродності Якщо розповідь іде від особи героя, треба збагнути - як до нього ста­виться автор. Якщо про одного героя розповідає інший, враховуємо ставлення до них і до авторської характеристики їх. Тут маємо на увазі, що наше тлумачення вчинків героя може збігатися з авторським. Та своє тлумачення, оскільки воно не су­перечить текстові, — не лише право, а й обов'язок виконавця.      
                                                                       (За Болеславом Буяльським)

Картка № 8
1.Відгадайте загадки:
Серед двора — лежить чорна сковорода.
 Один баранець пасе тисячі овець.
 Розстелений кожушок, на  нім посіяний горошок.
 На татарському полі попутані коні.
 Вузлики знать, та не можна розв 'язать.
2.Як ви вважаєте, що спільного між уривками з повісті М. Гоголя «Травнева ніч, або Утоплена» та загадками і відгадками на них?

 Картка № 9
 Теорія літератури
 Ліричний відступ у художній прозі
 Ліричний відступ — це висловлені автором думки і почуття в зв'язку з тим, що відтворено утворі. Наприклад, у повістях М.В. Гоголя «Травнева ніч, або Утоплена» та «Страшна помста» ми знаходимо захоплюючі рядки про красу Дніпра та ук­раїнської ночі. Ці відступи спонукають читача по-іншому сприйняти повість, заглибитися в ідейний задум письменника. Автор ліричним відступом ніби порушує єдину образну картину, але ліричні відсту­пи, що входять у твір, викликають ті ж почуття, що і художні образи. Зміст їх визначено тими ж поглядами, що і сам художній твір.
Ліричні відступи можуть займати в творі чима­ло місця. Скажімо, в романі «Євгеній Онєгін» О.С Пушкіна тільки в І главі знаходимо відступи про театр, юність, творчість, план роману та ін.
Все це дозволило Бєлінському - видатному літературному критику — назвати пушкінський роман у віршах «енциклопедією російського життя».
 Ліричні відступи дають змогу автору спілкуватися із читачем, відобразити активну громадську позицію письменника.
У ліричних відступах М.В. Гоголя відчувається любов до України, українського народу та фолькло­ру, історії.
                          (За енциклопедичним словником юного літера­турознавця)

Картка № 10
 Зорові та звукові деталі  опису. Роль риторич­них вигуків.
У поетів та письменників процес творчості су­проводжується переживанням музики звуків, яку буває нелегко відчути і важко відтворити. М.Гоголь у статті «Про малоросійські пісні» писав, «По­езія думок більш доступна кожному, ніж поезія звуків, або, краще сказати, поезія Поезії! Її тільки один обранець, один справжній в душі поет ро­зуміє...» (Див.: Гоголь М. Твори у 3 т.—К., 1952. —т. З, - с. 398).
Звучання слів здатне викликати різні смислові асоціації. Вони пов’язуються з певним враженням, настроєм, спогадом, отримують ту чи іншу смислову і емоційну характеристику.
М. В. Гоголь у ліричному відступі «Чи знаєте ви українську ніч?» застосовує давній прийом звуко­наслідування. Він полягає у спробі відтворити мовними звуками «голоси» природи.
У ліричному відступі, що давно став хрестоматійним, все побудовано на чергуванні звуків [ч], [ш], [х], [с].
Незаймані гущавини черешень та черемхи боязко простягли своє коріння і шепочуть іноді листям…   (за перекладом М. Рильського)

... Чудный воздух и прохладно-душен, и полон неги, и движет океан благоуханний..  (Н. В.Гоголь)

Іноді тишу і спокій струшують звуки [р], [н]. Ось приклад:

Необъятный небесный свод раздался, раздвинулся еще необъятнее.    
. Гоголь)
Асонанс — повторення голосних звуків — підсилює музичність та милозвучність.
Ще біліше, ще краще блищать проти місяця гур­ти хат...
(за М. Рильським).
Тихи и покойны эти пруды... (Ноголь)
Особливі зв'язки існують між письменником та українською природою. Тільки її краса примушує проголошувати: «Божественная ночь? Очаровательная ночь!» на початку та в кінці ліричного відступу. Ніч настільки прекрасна, що викликає у письменника багату на звук мову. Автор не тільки відгукується і закохується в чудову природу, але й сам «розчиняється» в її чарівності, залишаючи осо­бовий займенник «ви» тільки у перших двох речен­нях («Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи!»). Микола Васильович вико­ристовує риторичне питання «Знаете ли вы украин­скую ночь?» не для того, щоб отримати відповідь від читача, а для того, щоб зосередити його увагу на особливості ночі, яку він сприйняв по-своєму.
Тому, поставивши риторичне запитання, пись­менник сам відповів: «О, вы не знаете украинской ночи!». І дійсно, такої краси української ночі ще ніхто до Гоголя не показував у художньому творі.
Українська ніч у М. Гоголя стрімко підноситься до неба. Зоряні образи «місяця», «небесного склепіння», «срібного повітря» зливаються і перехо­дять у земні; «леса», «пруды», «чащи черемух и черешен», «степи», «толпы хат», «песни», «мрак тишины». 
Таким чином, риторичне запитання підготувало читача до особливого сприйняття нового, що відоб­разив Микола Васильович Гоголь.

        
Картка № 11
Основні прийоми змалювання природи
Російська поезія та проза багата на роздуми про життя, описи природи і тому незрівнянна з німецькою, англійською, французькою...
О.С. Пушкін сприймає природу як гармонію звуків. А. Майков знаходить у розмірах рядків і римі шелест дібров.
Природа — жива істота. Вона подібна до вітру, листя, співу солов'я чи цвіркуна:
Как дерево роняет тихо листья,
Так я роняю грустные слова.
(С.Єсенін)
Якби людина мала можливість, то вона віддала б язик природі. Природа намагається бути зро­зумілою, тому переклад шуму здійснюють лише поети.
Особливий зв'язок існує між мистецтвом слова і національною природою.
Осінні дощі і зимовий морозець «підгодовують» поезію мотивами світлого смутку чи радощами.
Природа - велика і безсмертна. Література ли­ше допомагає відкривати її чарівну вроду, заглиби­тися в таємницю і оспівати безсмертне її існування.
Подібну функцію виконують і риторичні вигу­ки: «Очаровательная ночь! Божественная ночь!» Вони, як і риторичне запитання, лише зосереджу­ють увагу на певному образі.
Занотуйте у словник:
Звуконаслідування — спроба відтворити мов­ними звуками «голоси» природи.
Звукопис або евфонія (милозвучність) — вжи­вання різних звукових повторів.
Асонанс — повторення голосних звуків у поетичному (прозовому чи віршованому) рядку або строфі.
Риторичні запитання та риторичні вигуки (ре­чення) використовуються, щоб зосередити увагу на певному образі.
Занотуйте в зошиті:
Для того щоб відобразити природу, поети і письменники використовують прийоми гармонії звуків, відповідність рядків та рими в поезії, при­родну красу уподібнюють до національної мови, а мотиви смутку та радощів пов'язують з явищами природи; дощем, морозом, блискавкою тощо.

Картка-інформатор для допитливих  № 12
Вплив М. Гоголя на музичне мистецтво
        За мотивами торів М. Гоголя написані лібрето до багатьох опер, що свідчить про великий вплив письменника на розвиток музичного мистецтва. Три опери на сюжет «Ночі перед Різдвом» — Чайковського, Римського-Корсакова і Лисенка; дві — на сюжет «Травневої ночі» — Римського-Корсако­ва і Лисенка, дві — на сюжет «Тараса Бульби» — Лисенка і Сокальського, а балет створив Глієр. Недокінчив «Сорочинський ярмарок» Мусоргський... Композитори писали музику до опер за творами Гоголя тому, що вони були наповнені піснями, тан­цями, співомовками,    поетичною співучістю, патріотичною піднесеністю і казковою чарівністю.

Картка № 13
 Виразне читання. Зв'язок з українською літера­турою.
Марко Вовчок про літню ніч в Україні
Прочитайте виразно майже пошепки, але так, щоб вас почули всі присутні, уривок української і російської письменниці Марка Вовчка (1833 —1907).
Літні ночі в українському селі.
Хто бував на Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках... Одного разу, у дорозі, вилучилося мені заночувати на селі, у маленькій такій хатинці, у вишневому садочку. Приїхали ми пізно ввечері і зараз спати полягали. На селі хутенько, як сонечко закотилось, помовкли голоси і рух усякий повмер.
Усе округи дуже тихо було: чутно тільки—шоршать листя під віконечком. Та леління води  річкової коло млина, та десь недалечко хтось потихесеньку дитину люляв - і очі стулялися. І вже почало снить і марить... коли під віконечком соловейко у вишнях свиснув, трохи оддалік другий, третій, і вже не знаю, скільки їх почало посвистувать, наче вони б перегукувались. Перегукувались, перегукувались та потім як усі разом у купі защебетали, — усе поглушили: ні шороху листя, ні мління води, ані колисання, — і весь сон одігнали, усю дрему й мару. Що зімкнеш очі, то щебетання, здається, голосніш розкочується.
Втома томить усе гірш, сон усе лихить міцніш, та ні втома том'яща, ані сон міцний не змогли сьо­го щебетання. Лучче вже, думаю, устати та сісти посидіти коло віконечка.. Узеньку уличку , як зараз, бачу поперед собою і біленькі хатки з темними віко­нечками, через низькії ліси вишенник у білих сяючих квітах. Непевний світ місяця-молодика серпорогого, зорі меркаючі, і, як зараз, чую, як було свіжо, паху­чо й тепло...
А щебетання гриміло й розкочувалося до самого світу — все-таки і не дали соловейки спати до ран­ку божого...
Марко Вовчок (Марія Олександрівну Вілінська-Маркович) (1833 — 1907) — видатна письменниця — належить двом літературам і народам; ук­раїнському і російському. В 1851 році (в травні, червні — через відсутність вірогідних джерел дослідники не можуть установити точних дат) письменниця разом зі своїм чоловіком О .В. Марковичем подорожувала по Золотоніщині.
Подружжя зупинялося в Золотоноші у відстав­ного майора, судді Івана Івановича Керстіна.
Марковичі ходили по хуторах і селах, відвідува­ли знайомих, родичів, приятелів, блукали ярмарка­ми і базарами, записували пісні та прислів'я. На Золотоніщині вони записали близько 10-ти пісень (маємо на увазі ті, що увійшли до збірника).
Отже, залучення молодої російської жінки до ук­раїнського фольклору має велике значення.
Марія Олександрівна полюбила на все життя українську природу, познайомилась з народним по­бутом, запам'ятала багато пісень, навчилась ро­зуміти українську мову і розмовляти нею.
Спілкувалася з Т.Шевченком. Переклала російською мовою 18 романів Ж.Верна, казки Г.К.Андерсена, повість Дж. Грінвуда «Маленький обідранець».
Що нового в описі української ночі ви помітили у Марка Вовчка?
Які спільні образи та думки ми знаходимо у М. Гоголя та М. Вовчка?

Картка № 14
Виразно прочитайте опис літньої ночі на Уралі відомого російського письменника Д. Маміна-Сибіряка:
Летние ночи на Урале
В конце июля летние ночи на Урале бывают особенно хороши, сверху смотрит на вас бездонная си­няя глубина; мерцающая напряжённым фосфорическим светом, так что отдельные звезды и созвездия как-то теряются в общем световом тоне; воздух тих и чутко ловит малейший звук; спит в тумане, лес; не шелохнувшись, стоит вода; даже ночные птицы и те появляются и исчезают в застывшем воздухе совершенно беззвучно, как тени на экране волшебного фонаря. (Д. Мамин-Сибиряк)
1.                 Що спільного ви помітили в описах ук­раїнської ночі М.В. Гоголя та уральської ночі Д. Маміна-Сибіряка?
2.                 Наведіть приклади «олюднення» природи в уривку «Летние ночи на Урале».
3.                 Які виразні засоби мови використовує Д. Мамін-Сибіряк? Зробіть висновки.

Картка № 15
 Підготуйте виразне читання вірша Івана Драча До Гоголя
Все Гоголя про Гоголя питаю -
Який він був? І в чому таїна,
Що сам собі усе про нього втаюю,
Вночі він ближче, гірше — завидна.
Всі таємниці вдень скресають льодом.
Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем,
Люблю його останнім перельотом
І небо замішаю тим ключем.
Душа летить із вирію за Гоголем,
В гніздо пречистих і скорботних рук.
Душа моя відчайно незагоєна,
Їй дише вслід морозом Басаврюк.
А в небі тихо. І немає стелі.
І тільки видно, як віддалеки
Він хмарою химерною шинелі
Нам зігріває різдвяні зірки.
І тільки тужно, бо недоступитись,
І тільки журно, бо нема й нема.
До неба встати. З неба зір напитись.
Душа живе ще, хоч у смерть німа.

1.                 Яким настроєм пройнятий вірш?
2.                 Які думки і які картини виникають перед ва­ми, коли читаєте вірш українського поета Івана Драча?

Картка № 16
 Контрольні запитання
1.                 Хто є автором збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки»? Що єднає його з Україною?
2.                 Чому сучасний український письменник Олесь Гончар порівнює творчість Миколи Василь­овича Гоголя з «золотим мостом духовності»?
3.                 Доведіть, що Микола Васильович Гоголь доб­ре знав життя простого народу і не цурався кріпаків.
4.                 Чому «Чи знаєте ви українську ніч?» назива­ють ліричним відступом?
5.                 Які зорові образи використовує Микола Васи­льович Гоголь у своєму ліричному відступі?
6.                 Наведіть приклади риторичних вигуків та за­питань. Для чого використовує їх М.В. Гоголь у ліричному відступі?

Картка № 17
Закінчіть думку
1.                Микола Васильович Гоголь народився в …
2.                Величезного значення для письменника набуває знайомство з...
3.                У збірці «Вечори на хуторі біля Диканьки» М.В.Гоголь майстерно відобразив…
4.                Ліричний відступ «Чи знаєте ви українську ніч?» виражає... (Які почуття, тон, настрій?)
5.                Переклад «української ночі» на рідну мову здійснив…
6.                Все життя Гоголь прагнув...
    
 Картка № 18
«Читаємо» портрет Миколи Васильовича Гоголя
Запитання для бесіди
1.                Для чого художники пишуть портрети своїх сучасників?
2.                Що передав художник на портреті?
3.                У який період життя зображено Миколу Гоголя?
4.                Як художник передав обличчя письменника, його очі?
5.                Які враження ця робота Т.Г. Шевченка справи­ла на вас?

Картка-інформатор для допитливих № 19
Микола Васильович Гоголь і Тарас Григорович Шевченко
З творами Миколи Васильовича Гоголя Т.Г. Шевченко міг ознайомитися ще в майстерні В. Ширяєва на літературних читаннях або через Є. Гребінку. Особисто з Гоголем поет не був знайо­мий. Так твердять його сучасники. У листах до Рєпніної знаходимо рядки Шевченка, які висловлю­ють жаль з цього приводу.
У 1845 році під час подорожі в Україну Шевчен­ко відвідав гоголівські місця (Миргород, Соро­чинці), в 1846 році — Ніжин. Сучасники майже не залишили спогадів про ставлення Гоголя до Шев­ченка. Г. Данилевський наводив висловлювання Гоголя про Шевченка: «Я знаю і люблю Шевченка як земляка і талановитого художника; мені пощас­тило й самому де в чому допомогти в першому вла­штуванні його долі». Якою саме була ця допомога, й досі не з'ясовано.
Шевченко виконав ілюстрації до повісті Гоголя «Тарас Бульба» — «Зустріч Тараса з синами».
Кобзар присвятив письменнику вірш «Гоголю» (1844). Цю поезію поклали на музику В. Заремба, М. Лисенко і Я. Степовий.
Провідною рисою творчості Гоголя Шевченко вважав «сміх», тобто сатиру, а своєї — «плач» («Ти: смієшся, а я плачу») і водночас стверджував єдність їхньої мети — подолати соціальне зло.
                                                      (За Шевченківським словником, т. І).


Немає коментарів:

Дописати коментар