Виховний захід «Коса — дівоча краса»

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

«КОСА — ДІВОЧА КРАСА»


Мета: Виховувати почуття дівочої честі і гідності. Вчити дівчаток бути охай­ними, працьовитими, добропорядними. Домагатися естетизації їх зовнішнього вигляду. Сприяти вихованню пошани до дівчини, жінки як берегині роду. Відрод­жувати призабуті звичаї нашого народу.

Свято проводиться в класі або просторому і затишному залі, який оформ­лений за зразком батьківської хати. На стінах фотографії і малюнки традиційних жіно­чих зачісок різних часів, народні приказки і прислів'я про дівочі коси, виставка дитячих малюнків на тему "Коса дівоча краса". На класній дошці, прикрашеній домотканим килимом, плакат із назвою свята.
Звучить  українська народна  пісня "Роз­пустили кучері дівчата".

Розпустили кучері дівчата,
Ще й підвели брови для краси.
Тільки ти роби, як вчила мати,
Не обрізуй русої коси.
Хай вона росте, густа та пишна,
Всім зрадливим хлопцям на біду.
Я тобі, моя чарівна вишне,
Сам троянди в коси заплету.
Назбираю вранці, коли роси,
Квітів, що срібляться у росі.
Що є краще за дівочі коси
І троянди, вплетені в косі?

Ведуча: Яка хвилююча і повчальна пісня. З давніх-давен в Україні симво­лом дівочої честі, працьовитості, охайності була дівоча коса. Недарма у народній скарбниці ми зустрічаємо так багато легенд, пісень, поезій, влучних прислів'їв та приказок, промовлянь, присвячених дівочій косі.
Ведучий: Саме ці розсипані перли ми постарались зібрати на тернистих дорогах нашого духовного відродження і пред­ставляємо їх у призабутому сьогодні святі "Коса — дівоча краса". Народні обряди, пов'язані з дівочою косою, супроводжували дівчину від її народ­ження.
Ведуча:
Велика радість у наш дім прийшла:
Родилося малесеньке дівча.
І перший крик її для нас
Став піснею на довгий час.
Ведучий:
Батьки її і вся рідня
Плекали, пестили дитя,
А щоб красивою зросла,
У травах купана була.

Інсценізація першого купання дитини
Дід:            Неси, бабо, швидше воду,
                     Наливай у миску,
                     Щоб скупати нашу внучку,
                     М 'яти дай й любистку.
Баба:         Віллєм меду,
                    Грошей кинем,
                    Щоб була багата,
                    Щоб росла красива доня
                     І раділа хата.
Батько:     Ще у купіль покладемо
                   Червону калину,
                   Чебрець, руту та барвінок,
                   Скупаєм дитину.
Мати:        Щоб коса була у неї
                    Гарною, густою,
                    В першу купіль покладемо
                    Гребінець з щіткою.

Ведуча: Діти, як правило, народжуються з коротким волоссячком, а якщо траплялося, що дівчинка народилася з довгим волоссям, то казали, що в майбут­ньому на неї чекає життя в багатстві та розкоші. З моменту першого купелю починалась турбота батьків про коси дівчинки. Стригти дитя не дозволялось до річного віку. Коли дівчинці виповнювався рік, влаштовували в день її народження так званий "обряд перших пострижин", тоді, коли дитина починала вже говорити . Здійснював його хрещений батько. Перш ніж виконати цей ритуал, він мав виголосити примовку-побажання: щоб у дівчинки зростало густе волосся, щоб руса коса лягла до пояса.
Ведучий: Після перших пострижин волоссячко спалювали, а одне пасмо залишали як пам'ятку. Якщо хлопчиків стригли часто, то дівчаткам заборонялося після річного віку стригти коси, і матері ретельно стежили за ними: мили в паху­чих травах, розчісували, прикрашали кіски стрічками. Згодом, коли дівчинка підро­стала, мама чи бабуся намагалися привчити її до самостійності. Це були чи не найперші уроки охайності і працелюбності.
Ведуча:
Час летів, роки минали,
Наша дівчинка зростала.
Вже зробила перший крок,
"Мама" — проказала,
І у гарні дві коси
Стрічки заплітала.
Ведучий:
Ще й співала залюбки,
Танцювать любила,
В хаті поралась щодня,
Все робити вміла.
Ведуча: Заплітали дівчинці кіску перший раз також у визначений звичаєм час. Як правило, це робили тоді, коли їй виповнювалось 5 років. Святкове заплітан­ня кіс здійснювала хрещена мати, коли дівчинка йшла до першого причастя. Коси заплітали віночком, вплітали в них святкові білі стрічки, а зверху чіпляли віночок з білих квітів.

Дівчинка:
Благословіть, батьку й мати,
Косу заплітати.
Косу заплітати,
У стрічки вбирати.
Щоб виросли довгі.
Густі та красиві.
І раніш своїх годочків
 Не стали сиві.
Батько і мати: Благословляємо!

Ведучий: Щоденні ж традиційні зачіски по всій Україні були найрізноманіт­нішими. Як правило, малих дівчаток заплітали в чотири коси, а старших—у дві. Викладали їх на голові віночком. У святкові дні волосся заплітали в одну або дві коси, що вільно спадали на плечі із вплетеними святковими стрічками. Чим дорослішою ставала дівчина, тим ретельніше вона доглядала своє волосся.
Ведуча:Кожна дівчина хотіла мати гарне волосся і пишну косу. Люди вірили, що підрізати волосся потрібно у певний визначений час, а саме: на повний місяць —"молодик", особливо у травні, "щоб коса була повна". Підстригати косу повинен був хтось із родичів по чоловічій лінії. Ні в якому разі не можна було підрізати  волосся собі самій.
Ведучий: Послухайте пісню «Ой не ріж косу» (слова М. Ткача, музика О. Білаша)

Ой, не ріж косу, бо хорошая,
 Не погань красу, дуже прошу я.
Приспів: Я люблю таку тебе:
                В косах небо голубе,
                Виграє веселкою,
                Стрічкою веселою.
Про чужу красу і не марю я,
То ж не ріж косу — будеш парою.
 Приспів.
Покохав тебе закосичену,
Бо ж краса твоя не позичена.
Приспів.

Ведуча: За повсякденними турботами та працею старіли жінки і сивіли їхні коси, але пошана до них не зменшувалась. Послухайте, як про це красномовно говориться у пісні "Мамина коса".
Ведучий:
Мамині коси сивими стали.
Радість і горе вони зустрічали.
Мамині руки не знали спокою.
Мамине серце пройнялось тугою.

Ведуча:
О рідна мамо, о рідна ненько,
Давай же сьогодні посидим тихенько.
До тебе пригорнусь, затаю печаль,
Любая мамо, за все вибачай.

Ансамбль дівчат виконує пісню "Мамина коса" (муз. В.Хорта, ся. І.Чернецького)
Ой, чого калина віти похилила
Чи багато квіту, чи важка роса.
Ой, чого ж так рано мама посивіла,             
А була ж у неї золота коса.                          

Мамине безсоння, мамині тривоги
Простелила доля у незнану даль.
За ворота вийде, стане край дороги,            
В коси заплітає сивини печаль.                     

Стеляться тумани долами, лугами,
Стеляться тумани у глибокі сни.
Гей, дорого дальня, повертай до мами,        
Буде в її косах менше сивини.                      

Ведуча: Народ нам мудрість передав свою,
               Що диха в звичаях, обрядах і повір'ях:
               "Ой, ти не ріж косу!" —
               Благали матері доньок в калинових сузір'ях.

Ведучий: Тож пам'ятайте рідний оберіг,
                 Без пам'яті нема народу.
                 Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,
                 Народну мудрість — берегиню роду.
Ведуча: Любі наші дівчатка, ростіть і шануйте коси — свою одвічну і вічну красу. А для того, щоб ви вміли це робити, ми  запрошуємо на сцену дівчаток, що мають найдовші коси в нашій школі.

Під мелодію української народної пісні «Горіла сосна, палала»  на сцену виходять учасниці конкурсу.
4 кл. – Зінченко Ганна, Турченко Валерія,  3 кл. – Осипкіна Ірина, Одинцова Анна, 
2 кл. – Петрачок Анна,  1 кл. – Білан Світлана, Козинець Карина, Ворона Лілія.

Ведучий: Вважалося, чим довша коса, тим пильніше оберігає дівчину від усіх напастей і спокус покровителька жіноцтва й шлюбу – богиня достатку Макоша. Коса, перекинута на груди через праве плече, означала милість до супутника, а через ліве – і не підступайся.
Ведуча: Наші дівчатка знають приказки і прислів'я про косу. Зараз вони нам їх розкажуть.

О Дівчина з косою, як трава з росою.
О Нема коси — нема краси.
О Дівка без коси — що кінь без гриви.
О Утоплюсь в косі — утоплюсь в красі.
О Де дівка з косою, там хлопці юрбою.
О Коса—дівоча краса.
О Подивись на косу, а подумай про господиню.
О Не вари борщу, поки не заплетеш косу.
О Косу збережеш, щастя знайдеш.

Ведучий: кожна з дівчат має свої секрети догляду за волоссям і поділиться ними з присутніми.
Дівчата розповідають народні рецепти догляду за волоссям.
Під мелодію хороводу «Подоляночка» учасниці виконують танок.
Ведуча: А тепер прийшов час дізнатись, хто ж із дівчат має найдовшу косу.
Ведучий вимірює довжину кіс у дівчат і оголошує результати.
Перегляд відеосюжету про сучасні зачіски.
Ведучий: Сьогодні ми зробили спробу повернути життя ще одному із призабутих звичаїв нашого народу — вшануванню дівочої коси. І хочеться вірити, що він оживе, наповниться новим змістом і передасться новим поколінням. Бо що б не казали і хоч би якими аргументами не переконува­ли нас про старомодність коси, а все-таки в довгій дівочій косі є своя принада, щось ніжне і близьке, щемливе і священне. Хоч, на жаль, сьогодні це трапляється рідко, але коли повз нас пройде дівчина з гарною косою, ми не обминемо її ува­гою. Поглянемо і подумаємо: "Гарні ж були наші звичаї".
Звучить пісня. Свято закінчується.

Немає коментарів:

Дописати коментар